Епітет СКАЖЕНИЙ для цього Кажана – краще не скажеш
Одного карпатського дня Julia Red збагатила мій словниковий запас терміном "чєловєк-впіхло". Це той, ким ми відчували себе 24 години на добу.
Це була моя перша поїздка з Кажаном. 30 літрів чоткості, зручності і тактикульності (плюс можливість чіпляти туди купу підсумків). Особисто я не люблю великих рюкзів: в походах мені простіше намет чіпляти ззовні, а в усіляких поїздках ціную компактність.
Так от, чим ця наплічна істота мене полонила: безліччю відділів, кишень, фастексів, фіксаторів, бокових кишень, секретних відсіків, ще більше кишень, а отут, виявляється, теж кишені! Всередині деяких сітки з замками, додаткові стропи, шлєйки для фіксацій на липучках, ззаду витягується "павук" та чіпляється на моллє (а ще дєвочка Надєжда намагалась зрозуміть, як називається ота хрєнь, котру витягуєш з секретного відсіку та фіксуєш на неї дробовик, шоб той не вивалювався :D ). І до всього цього чіпляється розвантажувальний пояс, до котрого можеш ліпити ще більше підсУмків О___о.
Навіть не здогадувалась, скільки всього мені вдасться запхать у цей рюкзак. Місцями ставало страшно: воно ж зараз трісне і вибухне! Не тріснуло.
Натомість є одна кул сторі: проходила кілька разів повз нас на Троллтунзі парочка. Дивились на нас, дивились - і врешті жіночка каже: "Ой, мнє муж такой на вас показиваєт і говоріт: смотри, зємляки! А я єму: та гдє же? Посмотрі, какіе оні прітактікулєниє, ето украінці!".
В основний відділ кажана позалазили всі мої лахи, разом зі спальником та кросівками, аптечкою та косметичкою. В часи особливої нужди туди ще й фотік заліз)).
Всередині (в сітчатих кишеньках) примостився ножик, зарядки і трійник.
В дві бокові кишені влізли щільно запаковані #88борщєй О_о (тобто 44. 88 - то на нас обох)) (а тепер камінг аут: якщо бути чесним - сім борщів мені довелось лишити в Києві).
В тому відсіку, що між основним відділом та спиною були дбайливо запхані пару листівок, програма фестивалю, рятівний листочок зі схемою тейпування і ко.
В задній кишені - посуд, армований скотч, паракорд, сміттєві кульки, купадрібниць, поліетиленові фляги, гачок для риболовлі)))
Між задньою кишенею та основним відділом (там, де "кишенька для дробовика") шпротились дощовик та рейнкавер.
Намет - знизу.
Каремат - збоку (більше всього раділа з довжини строп, котрі все це охоплюють у різних напрямках).
60% часу намет був мокрим, і я намагалась прокладати між ним та рюкзом кульок для сміття (про всяк випадок. Особливо коли рюкзак стояв на цьому мокрому наметі), від стіни дощу захищала рейнкавером (котрий інколи був мокрішим за дощ). Доводилось прокидатися в калюжі (зазвичай там опинялися рюкзак у рейнкавері та мої ноги) - і при цих умовах Кажан жодного разу не змок.
Одним словом: епітет СКАЖЕНИЙ для цього Кажана – краще не придумаєш :D
П.С. правильні норвежці не пропустили наші два хитрозмотані рюкзаки як один багаж - і ми піна-з-рота бігали по всьому аеропорту вирішували це питання. В результаті відчепили мій Кажан від Поліниної Сови, напхали в Сову побільше речей з Кажана, я його стягнула щільно - і ми докупили прайоріті - і воно влізло з ручною кладдю в райнейр *___*
Photo by Polina Zabizhko