Як захистити коліна та лікті
Оновлено: 16 квіт. 2020 р.
Коліна та лікті треба захищати від механічних та інших ушкоджень. Це факт. Не залежно від того, на тренуванні ми, у реальних діях чи просто під час виконання типових задач. Хтось полюбляє носити лише один наколінник, хтось “запаковується” максимально.
Але мабуть у кожного в “архіві” є історія про те, як колись десь не вписався коліном і що з того вийшло: під час переміщень у будівлях, особливо у темряві, під час пересувань на техніці, вхід і вихід через люки і дверцята, під час зміни положення із першого на другий рівень можна поставити коліно на твердий предмет, бите скло чи гільзу, переміщень по-пластунськи чи напівкарачки, під час перенесення ящиків б/к чи інших важких предметів. Випадків може бути безліч.
Існує декілька способів захищати коліна та лікті від цих “контактів”:
Пластикові чи текстильні наколінники різних конструкцій,
Форма, зокрема штани, які у своїй конструкції вже містять спеціальні захисні елементи для колін та ліктів,
Спеціальні кишені для вставок, у тих місцях на формі, де необхідний захист.
У цій статті мова піде про останні: кишені і вставки та способи їх модернізації.
Про пластикові наколінники скажемо лише пару слів. Ми не збираємось робити огляд моделей від різних виробників, вони бувають дуже різних конструкцій, але є деякі загальні вади, про які варто зауважити:
Так чи інакше, вони перетискають м'язи і порушують циркуляцію крові. Через це не виходить їх носити довго. Як правило, перші неприємні відчуття з'являться після 30-40 хв.
Потрібен певний час на те, щоб їх вдягнути. Зробити це швидко не завжди виходить, особливо у рукавицях взимку.
Вони сповзають та обмежують рухливість суглоба. Деякі конструкції більш вдалі, деякі менш, але у процесі руху вони поступово міняють своє положення.
Тіло під ними пріє. Для суглобів це не завжди корисно, бували випадки коли це викликало характерні висипання на шкірі.
Ними легко за щось зачепитись. Особливо налокотниками. Після 3-4 “зачіплянь” це починає дратувати, та й сам виріб псується і починає рватись.
Загубити один з двох — це звичайна справа. Хлопці, хтось бачив мій наколінник? Ще вчора тут десь лежав...
Вони все ж таки щось важать і коштують грошей, іноді не малих грошей.
Їх досить легко порвати. Достатньо щоб почало рватись хоч одне з двох/чотирьох кріплень, і наколінник починає швидко втрачати свої якості і рватись далі або просто загубиться. Відремонтувати їх не завжди можливо, оригінальну якісну фурнітуру не так просто знайти у вільному продажу.
Вони бувають дуже різних моделей і конструкцій, але бувають випадки, коли людина не може підібрати вдалу модель конкретно під свої анатомічні особливості.
Не зважаючи на це все, наколінники потрібні. Вони захищають від жорстких контактів, падінь, ударів. Деякі підрозділи вдягають їх безпосередньо перед початком роботи і не носять дуже довго. І це нормально.
Але що робити у тих випадках, коли пасивний захист суглоба потрібен постійно? Так, мабуть всі знають, що у польовій формі та й у деяких моделях тактичних штанів є спеціальні кишені на липучках, у які можна вставити м'який захист. Як правило, це прямокутна “кишеня” із входом зверху або знизу. Легко можна вирізати шматок “карімату” чи іншого гнучкого матеріалу і запхати туди.
Але ми вам пропонуємо трохи удосконалити цей спосіб.
По-перше, спробуйте вирізати з того “карімату” не прямокутник, а фігуру, схожу на “вісімку”. Така фігура буде легко гнутись по середині, не спотворювати зовнішній вигляд одягу. Це можуть бути кишені на колінах та на ліктях.
По-друге, у деяких зразках польової форми є спеціальні “шви”, які розміщені по чотирьох краях тої “вісімки”. Основна задача цих “швів” - зафіксувати вставку у вірному положені. Якщо вам не зручно, як це зробив виробник, нитки можна розпороти і зашити саме у тому місце де потрібно.
Ми самі користуємось такими вставками. Пару слів про переваги:
Дешево та зручно, можна виготовити самому у польових умовах декілька комплектів для різних наборів форми.
Пасивний захист, який завжди з тобою.
Не так сильно парить ногу, хоч і також відчувається.
Не заважає руху, не обмежує рухливість суглоба.
Фактично ні за що не чіпляється, не дратує, не псується.
Форму та розмір можна змінювати (ножицями) залежно від власних вподобань та потреб.
Не заважають вдягати поверх класичний пластиковий наколінник. Навпаки можуть “пристрахувати”, якщо наколінник у процесі руху з'їхав вниз.
Завдяки тим чотирьом швам, вставку можна фіксувати у різних положеннях.
Можна прати разом із формою.
У холодну пору року захищають коліно від вітру та холоду.
Звісно є і недоліки: точно що не так надійно захищають, як пластикові, іноді призводять до більш швидкого зношення форми у місцях згину, мають незвичний вигляд.
За цим посиланням можете скачати PDF-файл із схемою наколінника, роздрукувати на принтері у масштабі 100% на А4 та вирізати шаблон для виготовлення вставки.
Дякуємо що прочитали цей матеріал. Сподіваємось він був для вас корисним. Задавайте питання, діліться власним досвідом.
п.с. Якщо у вас є питання чи теми для наступних матеріалів – пишіть у коментарях. Постараємось підготувати для вас якісну інформацію.
